Для голосування необхідно авторизуватись

Бажана дитина

Катя та Саша разом уже більш ніж п’ять років. Живуть непогано. Буває, що й сваряться, зазвичай за дрібниці. Великих скандалів чи непорозумінь між ними не було. Все так, як і в інших сім’ях. Подружня пара живе своїм простим життям: ходять на роботу, на вихідних проводять час вдвох, зустрічаються з друзями або провідують своїх батьків. Життя таке, як і в більшості наших співвітчизників. І можливо, ніхто й не здогадується, що цій сім’ї для повного щастя не вистачає головного – дитини.

Про спільних дітей Катерина та Олександр говорили ще на своїх побаченнях, обговорювали імена майбутніх сина й доньки, фантазували на кого будуть схожі їхні діти. Час промайнув досить швидко і нещодавно молоде подружжя відзначило перший ювілей свого шлюбу. Саша та Катя так само дивляться один на одного закоханими очима, їм комфортно вдвох. Відносини між ними стали навіть теплішими, ніж були раніше. Адже чоловік та дружина на якомусь духовному рівні стали розуміти один одного, відчувати біль своєї половинки, намагатись зробити один одного щасливішим. Але не можливо скласти до купи пазл якщо не вистачає якоїсь частини. Сім’ї так не вистачає малюка.

Перший рік подружнього життя Катя та Саша не особливо переймалися через це. Адже вважали, що їм дається час пожити для себе, насолодитися безтурботним життям та певною свободою. Час минав. Невдалі спроби зачати малюка давались взнаки. Між подружжям виникало все більше непорозумінь. Кожен розумів, що треба щось робити. Адже бажання мати дитину було досить велике. Чоловік та жінка пройшли різноманітні обстеження, здали безліч аналізів, відвідали різних лікарів. Висновок спеціалістів давав надію – і Катя і Саша здорові, немає підстав турбуватись про те, що в них не буде дитини. Хоч висновок лікарів і позитивний, однак надія з кожним разом танула, ніби сніг на сонці.

Саша мріяв про сина, з яким гратиме у футбол та складатиме з конструктора кораблі. Катя кожного разу уявляла як пестить своє немовля, заплітає волосся своїй донечці або співає колискові своїм діткам. Вона хотіла мати хоча б двійко дітей. Будь якої статті. Але Бог поки що не давав їм такого щастя.

«В чому ж ми провинились? Можливо, щось я вжитті роблю не так? За що мені така кара не мати дитину?» – плакала молода жінка після чергової невдалої спроби. Олександр заспокоював дружину, казав: «Все в нас буде добре! Ми станемо ще батьками! Просто треба ще зачекати.» Катя заспокоювалась, витирала сльози, але на душі залишався тягар, який з кожним разом все важчав та важчав.

Додавали болю розпитування друзів, знайомих та колег про те, коли ж Катруся піде в декрет, чому вони так довго зволікають з дитиною. Дуже дратували зауваження типу «вже час задуматись про спадкоємця». Всі ці розмови ранили душу. Через свою толерантність та небажання говорити стороннім про свої проблеми, Катя та Саша здебільшого мовчали або тактовно відповідали: «Нам ще не час!», «Ми думаємо про це».

Кожного разу. коли Катя чула новину про народження в когось зі знайомих немовляти, коли бачила вагітних жінок або молодих мам, які гуляють зі своїми дітками, її серце розривалось від болю. Вона так хотіла бути на місці цих жінок.

А інколи, спостерігаючи картину, як якась легковажна особа з пляшкою пива в руках та цигаркою в зубах тягне за собою невмиту дитину, коли в новинах передають, як мати-пияка тримає кілька днів своїх дітей голодними, коли чує по радіо як неповнолітня дівчинка стала мамою, як шукають жінку, яка народила і кинула немовля в сміттєвий бак, душа Каті страждає та ридає: «Ну як же так! Чому? Невже всі ці жінки достойні бути матерями? Невже Бог не бачить, що діти в таких сім’ях нікому не потрібні? Чому не я маю дитину? В чому моя вина?». Відповіді немає.

Олександр та Катерина не раз обговорювали тему штучного запліднення. Ніби ніхто з них не проти появи дитини таким способом. Але коли дізнались вартість цієї процедури, то засмутились. Адже працюють на звичайних роботах, де платять не таку вже й велику зарплату. Катя продавцем в продуктовому кіоску, а Саша водієм тролейбуса. Не зважаючи на невеликі зарплати та плату за оренду житла, подружня пара все ж вирішила відкладати кошти на здійснення найзаповітнішої мрії.

Катерина кожного разу просить Господа допомогти їй стати мамою. Вона читає багато про те, які талісмани та прикмети допомагають завагітніти жінкам. Намагається прислухатись до тих порад. Зробила ляльку-мотанку, про яку прочитала на одному форумі, зав’язала на зап’ясті червону нитку (деякі стверджують, що така нитка допоможе завагітніти), їла зародки пшениці, вишила картину з трьома маленькими ангелами. А ще молода жінка написала листа своїй ненародженій дитині про те, як її зачекались. Катя пообіцяла своєму майбутньому малюкові стати найкращою мамою для нього. Вона буде радіти кожному новому кроку, кожній перемозі свого синочка чи доньки. Саша стане кращим татом. Він буде грати з сином чи донькою в піжмурки, катати їх на санчатах та ліпити снігову бабу. Всією сім’єю будуть влаштовувати пікніки, готуватись до свят та малювати листівки бабусям. Можливо, досить скоро, синочок чи доня Каті та Саші отримає від своїх батьків листа та запрошення стати частиною їхньої сім’ї. І згодиться бути їхньою дитиною. Бо так має бути! Ця сім’я справді потребує тебе, дитино! Не підведи! Зроби маму й тата щасливими!

2

Автор публікації

Офлайн 5 днів

Olena Kostyrko

30
Коментарі: 2Публікації: 13Реєстрація: 02-08-2020

Бронзове перо

Достижение получено 28.08.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій