( ФРАГМЕНТ З МАЙБУТНЬОЇ КНИГИ. Частина 2 )
В житті людей є багато років, які плинуть, немов тихі води річки, але є роки, які нагадують галасливі шуми моря з плескотінням бурхливих та пінистих гребенів хвиль, які розлючено кидаються на срібні камені, вимиваючи береги золотого піску…
Таким пам’ятним для мене був 1983 рік, який спочатку став роком безмежної радості: адже 19 січня народився мій син Олександр. Я пам’ятаю, як радів мій батько, побачивши онука в дерев’яному ліжечку. Він дивився так довго та уважно на мого сина – немовля і сказав, зітхнувши : « Я думав, що я не доживу до цього щасливого дня »…
Але цей 1983-й рік завершився трагічно, бо 1 листопада в лікарні, після пекельних страждань, помер мій батько. У той час я не думав, що це відбудеться так швидко. Правда, інколи, перебуваючи періодично в лікарнях, батько, говорив про власну смерть, але я не любив цих розмов…Коли я дивився на спокійне обличчя батька та ясний погляд його блакитних очей, я сподівався, що він проживе на цьому білому світі ще не менше як двадцять років…Але я помилився. Батько помер так несподівано!
В жовтні 1983 року, напередодні смерті батька, я побував під час відрядження в костелі Пресвятої Богородиці Діви Марії в селі Китайгороді, що загубилось на золотисто-бурштинових просторах землі історичного Поділля ( зараз це Хмельницька область)…
Біля цього прадавнього кам’яного храму ХУІІІ століття в селі Китайгороді я побачив густі крони дерев, а над ними мерехтіли вічні зорі. Який прекрасний цей Світ, що створений Господом!!! Та окрасою цього Божого Світу є також люди. Треба лише довіритись людям…
Я слухав ніч та Господню тишу, згадуючи відому легенду щодо історії цього храму, про те, як польський власник цього села – католик і шляхтич Домінік Кроковський та його молода дружина ледь не загинули, коли коні понесли їх фаетон до високої скелі і він упав в річку Тернаву. Але Господь та Пресвятая Діва Марія врятували життя родини Кроковських – і вони, в подяку за спасіння, побудували цей храм…
Я чекав хвилин десять, коли, нарешті, почув голоси… Священик відкрив двері храму, які голосно заскрипіли… Священик та декілька людей, тримаючи свічки, показували мені цей прадавній храм…
В глибині зали я побачив дерев’яний хрест зі скульптурним образом розіп’ятого Ісуса на КРИВАВОМУ ХРЕСТІ ГОЛГОФИ… Мерехтіння свічок, що утворювали золотисті пасма вогників, які торкались скульптури Ісуса, ще більш посилювало трагізм ОБРАЗУ НАЙЛЮДІНІШОГО БОГА ВСЕСВІТУ…
Напливали, одночасно з цим, спогади від ТРАГІЧНИХ ОБРАЗІВ ІСУСА, які вперше в історії світового мистецтва створив відомий живописець МИКОЛА ГЕ в картинах « ГОЛГОФА» та «РОЗП’ЯТТЯ».
Та несподівано на стіні нартексу, біля головного входу, я побачив дуже оригінальний розпис олійними фарбами, який, певним чином, нагадував ГОСПОДНЮ ГОЛГОФУ, але вже новітню Голгофу –ГОЛГОФУ ХХ сторіччя. Це була сцена доби Другої світової війни: в’язні фашистського концтабору, з обличчями худими та змученими, дивляться на небо, де бачать видіння ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ ДІВИ МАРІЇ, яка втішає цих людей, а її руки окреслюють хрест…
Я дивився на цю картину, співпереживаючи за людей, які свою останню надію поклали на ПРЕСВЯТУЮ БОГОРОДИЦЮ – МАТІР ХРИСТОВУ…
(Далі буде)
***
Київ-село Переселення Київської області.
1983 -2013 роки.
Автор – Валерій Кучеренко
ІЛЮСТРАЦІЯ: Каньйон легендарної річки Тернави у селі Китайгороді Хмельницької області. Світлина. Джерело: інтернет.
3 коментарі “ЧОМУ ТАКИМ ТРАГІЧНО – КОРОТКИМ Є ЛЮДСЬКЕ ЖИТТЯ? ( Частина 2 )”
Дуже цікава екскурсія вийшла сподобалося. Чекатиму ще.
Пані Наталія! Щиро дякую Я погоджуюсь з Вашою думкою. Насправді історія України це своєрідна “екскурсія”. А що вже казати про долю людини? Це також “екскурс” до її духовного світу. Найголовніше в тому, чи перетинаються ці духовні світи людей у просторі Всесвіту? Переважно, що перетинаються, народжуючи думки, що світ Добра визначає сутність людського життя
. .”Чому таким трагічно – коротким є людське життя?” – Я і сама собі задаю це дещо незвичне для мене запитання. Пане ВАЛЕРІЙ! Друга частина Вашої розповіді теж по-своєму цікава і зворушує до глибини душі. Це не просто захоплююча подорож по історичних місцях УКРАЇНИ та сусідніх країн. Це якась своєрідна, піднесена в духовному розумінні велична зустріч із ГОСПОДОМ БОГОМ НАШИМ ІСУСОМ ХРИСТОМ, яка підносить нас до незвіданих висот, де так добре і світло, де блаженство і благодать… Дякую Вам щиро! Творчого натхнення!