Для голосування необхідно авторизуватись

Гостинець від зайчика

В дитинстві ми сприймаємо все по іншому: веселка яскравіша, морозиво смачніше, а картопля печена на вогнищі така запашна і духмяна. І дарма, що руки будуть чорні від тої картоплі…

Можна годинами спостерігати за жуками-солдатиками, які все біжать та біжать у своїх справах. Можна ганяти наввипередки зі своїми друзями й ховати під маленьку скляночку свої секретики. А коли залишаєшся наодинці з собою, то можна рити траншеї та лабіринти в пісочниці біля свого двору. Або зривати кульбабки та здувати з них легенькі парашутики…

Коли тобі ще так мало років, то пригоди ти придумуєш кожного дня. І якщо твоєї уяви не вистачить на нові ідеї, завжди на допомогу прийдуть друзі. Вони тебе неодмінно переконають, потай від мами, піти в кукурудзяні хащі й нарвати качанів, щоб зробити з них неймовірної вроди ляльок. Волосся в них рожеве, жовте, коричневе. І ви з подружкою дуже вправні перукарі: заплітаєте коси й робите гарненькі зачіски для своїх ляльок з кукурудзи. До вечора, як правило, волосся в саморобних ляльок втрачає свій вигляд і ви безжалісно віддаєте свої іграшки корові. А вранці знову, поки мами не бачать, біжите до кукурудзи…

З друзями можна сховатись в кущах бузку та сидіти там, причаївшись, поки хтось із дорослих не покличе до столу…

І немає смачніших солодощів, ніж вишнева смола та недозрілі яблука, від яких твоє обличчя перекошується у смішну гримасу. А поки тато й мама на роботі, то можна перекусити смачнючим бутербродом: змочити скоринку хліба в відрі з водою і щедро посипати цукром. Кому ж з дітей захочеться їсти дбайливо приготовлений мамою борщ, який треба ще розігріти на плиті?!

Поки батьки на роботі, у нас, дітлахів, було своє життя, в якому ми самі придумували забавки та ігри, де сперечалися й мирились, де наслідували дорослих, копіювали події, які відбувались на наших очах, до кінця не розуміли їхню суть. Ми могли влаштувати похорони курчаті, яке несподівано померло. З усіма почестями і неодмінною промовою ми ховали те курча під розлогими гілками яблуні. Ми могли влаштувати небачене весілля наших котів та запросити на нього всіх дітей з осередку…

А ще кожен з нас чекав вечора, коли повернуться додому наші тата й мами. Знали ми, що буде за що нас сварити. Але після цього буде можливість розповісти своїм батькам все те, що з нами сталось за такий великий день…

Чекали тої зустрічі з батьками, бо тато неодмінно принесе у своїй сумці гостинчик. Адже кожного дня він чомусь мав змогу зустрітись з зайчиком, який ніс щось у своїй торбинці. Коли той вухань дізнававсь в розмові, що тата чекає вдома син чи донька, то без жалю віддавав все, що ніс у своєму мішку. А ще кожного разу привіт великий нам передавав, казав, щоб росли слухняними і здоровими. І ми, вислухавши розповідь про таку пригоду, бігли до сумки й кожного разу знаходили то шматок хліба чи цілий пиріжок, то варене яйце чи шматок сала. А якщо повезе, то й бублик міг там знайтися, а іноді й цукерка. І таке то все було смачне! Ясна річ, чому! Бо від зайця!

Промайнули роки… І все тепер по іншому сприймається: веселку бачимо не так вже й часто. І морозиво не те, а картопля печена в вогнищі хтозна-коли й була. Все ніколи і ніколи. Біжимо, не помічаючи в траві жуків-солдатиків. І часу зовсім немає, щоб хоч раз дмухнути на кульбабові зонтики. Яблука неспілі не їмо, бо є можливість їсти заморські фрукти, про які в дитинстві й не знали…

Тепер вже ти слідуєш за тим, щоб твоя дитина повноцінно харчувалась. І скоріш за все, такі смаколики, як хліб з цукром ти не дозволиш їй. Та й не знає твій син чи донька, що можна це поєднувати…

Ти неодмінно повезеш своє дитя до своїх батьків. І твоя матуся неодмінно покаже синочку чи доні твоїй, що кукурудзу не лише їдять, а й роблять з них ляльок. І може, дитя твоє здивується, як можна в таке грати…А тато обов’язково змайструє гойдалку для внуків і покаже як рубати дрова. І може все це видасться твоїм дітям чудним і незвичним…

Але одного разу твої батьки підуть пасти корову і точно зустрінуть зайчика. Вже для твого сина чи доні він передасть гостинець. І нічого не буде смачнішим для малюка, ніж варене яйце, пиріжок чи шматок хліба, що передав заєць спеціально для нього. А все тому, що цей лісовий звір добре розуміється в гостинцях. А твої батьки знають таємницю, як подарувати дитині те, що не забувається через роки. І тому їх завжди зустрічає заєць на своєму шляху.

2

Автор публікації

Офлайн 3 місяці

Olena Kostyrko

63
Коментарі: 2Публікації: 20Реєстрація: 02-08-2020

Бронзове перо

Достижение получено 28.08.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій