Бринять у тиші запашних садків
Твої колись несказані слова.
З напів забутих вже рожевих снів,
Мелодія чарівна ожива.
А літній вітер мрії колиса,
Так тихо – тихо щоб не розбудити…
Тремтить гаряча на траві роса
Довіри закінчилися кредити.
Спішать роки, на згадку нам лишають,
Рубці розчарування і образи,
У тиші ночі тихо помирають
Несказанні колись слова і фрази…
