А самотність і вдвох дуже часто буває…

А самотність удвох дуже часто буває…
Розтають почуття і німіють серця.
Може просто буденність їх в нас забирає,
І з кохання гарячого робить мерця?!
А були ж у душі теплі ніжності хвилі,
І від дотику рук пробивав тіло струм .
Та обійми палкі, залицяння красиві,
Замінили з роками самотність і сум…
Ні, неначе все добре, й домашня робота
Все разом, як колись. Та бракує чогось…
Просто звично – буденною стала турбота,
А ще дім охолов від сердець безголось…
Розбрелись по кімнатам… Разом не цікаво?!
Так минають роки… І стіна вироста.
Розігріта не буде смачнішою кава…
Не зігріє теплом душ німих пустота.