Стоїть самотня хата край села
Далеко від усіх одна – єдина.
У ній чекає ненька стара
З країв далеких свого сина.
Коли малим тут був , бігав – то була
Ще молодою, прекрасно співала,
А коли сина доля забрала
Давно уже й ходити перестала.

Все поросло, бур’яном обвилось
І замість квітів лиш трава.
А материнське серце все билось
Аби від сина звісточка одна.
Проходить час а він не повертає,
Дні проминають – все дарма.
З – за хвіртки сумно виглядає
Старенька мати – сама.

Пробач мамо – що так довго був я
В далекий і чужих світах, блукав
Що оминав часом твоє подвір’я
Додому я відколи ще не повертав
Пробач мамо свого блудного сина
Що десь далекими шляхами все втікав
Моя мамусю, ніжна і єдина,
Що я тебе вже вдома не застав!
(картинка з інтернету)

Автор публікації

Офлайн 1 місяць

Ruslan

315

я не поет - я тільки тінь блукаюча в пустелі ...

Коментарі: 820Публікації: 54Реєстрація: 22-04-2020

Срібне перо

Достижение получено 08.04.2022

Присвоюється автору, який подав на сайт 50 і більше публікацій

Яскравий коментатор

Достижение получено 30.04.2020

Титул: Яскравий коментатор

Присвоюється користувачу, який прокоментував 50 і більше публікацій

Небайдужий читач

Достижение получено 27.04.2020

Титул: Небайдужий читач

Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій