Летять у небо ангели земні,
Що замість крил, вдягли халати білі
І не зарадити страшній біді,
Що душу рве із немічного тіла.
Вони не мали правди на землі,
В зневазі, стомлені,ішли на саможертву,
Їх вибрав Бог і клялися вони,
Боротись за життя людські відверто.
А світ лихий,ціну їхню не знав,
Тому тепер всі смак життя впізнали,
«Як виживаєш, медику» – ніхто не запитав,
Лишень на них, у своїх бідах,нарікали.
Тепер летять у небо ангели земні,
Що замість крил, вдягли халати білі.
О ,Божа Мати ,Ти їх пригорни,
Не дай судити,бо земні їх засудили.
Нехай все те ,чого не мали на землі,
Отримають у вічному блаженстві,
За них молитву ,щиру піднесіть,
За те, що рятували нас від смерті.

Думок на тему “Летять у небо ангели земні”
Поезія вражає трагізмом та глибиною поетичного сюжету, хоча образ “ангели земні” є дискусійним