До воріт моєї матері вертаюсь,
Де жоржини сонні у росі.
Мою рідненьку Бог благословляє –
Душа її присвячена красі!
У кожнім погляді її – турбота.
У кожнім слові- мудрість, простота.
Вона, мов бджілка, що збира у соти
Дітей своїх і будні, і свята!
Навчає тої мудрості онуків,
Бо ВІЧНА МАТИ- це її життя!
Найважче їй -із дітками розлука!
Без них вона, їй богу, сирота!
І не сидиться їй ні дня удома!
Робота, дім, квітник-не до сидіння!
І де тих сил береться? Не відомо!
Так вміє лише МАТИ-ГЕРОЇНЯ!