Як заснути у ніч прохолодну,
Коли у вікна стукоче сірий дощ.
Коли він із ранку ще хлюпоче,
І про тебе нагадує знов…
А думки заплітаються в коси,
Спомин рук, губ твоїх на моїх.
Як забрідали із ранку у роси
І в коханні летіли, плелись…
Як заснути, коли ти відбитком
Залишився у серці моїм.
Коли із золотаво-білим злитком
До вінця ми за руки неслись.
Як забути? Заснути? Пропасти?
І в думки не впускати тебе…
Твоя куртка з плечей моїх впасти
Не змогла, плечі гріються тепер.
Ти, як магія. Є в тобі чари.
Тягнеш ти, як магнітом мене,
Не втекти вже мені від омани,
Все надіюсь,що це не кохання. Мине…
Під дощем змию з тіла відбиток,
Пальці рук, стрічки губ, дотик тіл…
Не кохав! Не кохав! Тільки звабив!
Ти зробив в серці рану,
увігнавши всередину кіл.
