Для голосування необхідно авторизуватись

Сторож пустки

                            «А ви хіба не знали,

                              Що життя людське – це пустка,

                              А Місяць – сторож його?»

                                                          (Шеймус О’Коннор)

Він теж старий – оцей блідий дивак,

Він свідок і жебрак, та не сліпий, однак,

Цей сивий сторож тьми нічного неба –

Осінній місяць, привид і остання треба

Цих божевільних непотрібних днів,

Цієї пустки мовчазної, непотрібних слів.

Він теж як нагороду носить шрами

Років і космосу, глядач людської драми,

Він мислить вічністю і словом «бути»,

Він в дУші виливає келихи отрути,

І волоцюгою плететься у скорботні сни,

І каже на людей зневажливо: «Вони»,

І листя клена бачить сторінками

Старої книги, що пошерхлими руками

Гортає жінка – сива і самотня, і сумна,

І теж (як ти) сади минає, як трава

Стає високою, вночі, як птахи сплять

І навіть сови й ті мовчать,

Ти все спілкуєшся із світлом божевільних,

І з другом меланхоліків і диваків свавільних,

І ти йому повідав таємницю таємниць,

Бо ви обидва повелителі дурниць,

Обидва сивочолі диваки,

І зазирнувши у свічадо

Таки побачили віки…

1

Автор публікації

Офлайн 13 години

bratlibo

987
Коментарі: 46Публікації: 688Реєстрація: 11-04-2020

Золоте перо

Достижение получено 31.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій