Учора зовсім милу й молоденьку.
А до півсмерті вже замучину дівчину.
Таку красиву і на зріст маленьку.
Їі ж сини вбивали Україну.
Вона стояла горда і нещасна.
І сліз з очей зросить сама не сміла.
Для інших ти така прекрасна,
А для своїх чомусь зовсім не мила.
Ти відкривала кривдникам обійми.
Вони тобі у очі не дивились.
Чомусь тебе кидали все на війни.
А ти, красива жінко, не зганьбилась.
Тебе жебрачкою зробили, побратими.
Ти ж на коліна, неню, не ставала.
І ти полями, хлібом і піснями.
Своїх дітей у світ випроводжала.
Автор публікації
Коментарі: 0Публікації: 27Реєстрація: 01-04-2020
Достижение получено 05.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій
