Надвечір’я весни…Ностальгія
Погортає сторінки душі…
Надвечір’я весни…Це постійно
В пору цю стільки є почуттів
За забутим, утраченим, давнім,
За минулим…Що вже відійшло…
За не здійсненим, тим, що не збулось
І за тим, що було і пройшло.
Надвечір’я весни… У цю пору
Кожен рік почуттів цілий спектр.
Чомусь завжди завжди у цю пору
Стільки спогадів в серці зринЕ.
Надвечір’я весни… Тихий спомин.
Огортає чомусь кожну ніч.
І в очах то усмішка, то сльози
Кожен день в надвечір’я весни.
Надвечір’я весни…Переміни…
Надвечір’я весни… І чому ж
У цю пору квітучу, чарівну
Хочу плакати завжди чомусь?
Надвечір’я весни… Навіть осінь
Так глибоко душі не торка.
Надвечір’я весни…Ніби ж добре
Все в цей час, але спогад зрина.
За щасливим минулим й поганим,
За далеким, тривожним й сумним…
Ностальгія сторінки гортає
Кожен день в надвечір’ї весни.
Надвечір’я весни…Незабутнє
Все зринає з глибини душі…
Надвечір’я весни… Радість й смуток
Скільки в серці в цей час почуттів…
Автор публікації
