Загляну я крізь роки у дитинство
Така собі екскурсія на мить,
Згадаю днів морозне чародійство,
Коли снігів окутує блакить.
Я пам’ятаю зими із снігами,
Морозні й білі ранки у дворі,
І по коліна снігу під ногами,
І казку, що складають снігурі.
А ще у пам’яті канікули зимові,
Й санчата дід, що нам подарував,
Як на дахи, мов хусточки пухові,
Холодний день дбайливо напинав.
Всміхалось сонце радо через роки,
Несли санчата з пагорбу униз
Пашіли щастям в нас червоні щоки,
Зима творила радісний каприз.
А ще ялинку й ніжний запах хвої
І засівну від хлопців хорову,
І сніг замотаний зимою у сувої
А на подвір’ї баба снігову.
Зимова казка спогадів щасливих
Тих днів, на жаль,ніяк не повернуть,
Й дитинства років щемногаласливих
Не зможуть зими тлінню обгорнуть.
Автор публікації
