Розвішав дядечко Туман
Просушувати Ковдру білу,
А Сонечка нема й нема,
Лише дрібненька Мжичка сіє.
Намокла Ковдра іще більш,
Стала важка, що й не підняти,
Нема куди сховать її,
А як же мокрою вкриватись?
Ой, Хмарко, Хмарко, відступись,
Нехай же Сонечко всміхнеться
Та зможе Ковдру просушить,
Буде вона м”яка і тепла.
Хмаринка чула й відпливла
І Промінці враз застрибали,
Це Сонечко дало тепла,
А Ковдра та чомусь розтала.
2017 р.


Думок на тему “Туманова Ковдра”
Милий, гарнюній.🙂