А хмари йшли із моря воду пити,
І щось шуміло поруч, у ліску,
А ми на пляжі, ще маленькі діти,
Величні замки зводили з піску.
В нас не було і крихітки печалі,
Дзеленькав сріблом кожен голосок,
Бо ми не знали, ми іще не знали
Наскільки ненадійний той пісок.
Автор публікації
Коментарі: 29Публікації: 448Реєстрація: 14-03-2020
Достижение получено 25.04.2020
Титул: Вибір видавця (Березень 2020)
3 коментарі “А хмари йшли із моря воду пити…”
Діти будували замки з піску, тобто свої мрії. Вони ще не знали, яким немправедливим є світ і наскільки важко здійснити мрію. А хмари, які насуваються – це труднощі, які принесе доросле життя. Дуже сподобалися такі образні порівняння!
Перед “наскільки” треба поставити кому. Твір настільки сподобався, що я помітила пропущений розділовий знак лише прочитавши вірш удруге, що буває рідко (майже ніколи).
Мабуть, найбільш точна характеристика того, що я мав на увазі.