Буває холодно, коли
Торкнеться смуток струн душі моєї.
Якими ми тоді були,
Що стало з неї – радості моєї…
Туман окутає вологою міста
Всі вулиці, будинки і паркани
Я напишу собі недовгого листа
Щоби згадать, яка була до тої рани.
Знов плаче зранена душа
Як птаха в клітці б’ється у неволі
Та думка ця нехай тебе не потіша
Бо з мене досить! Хвате, напилась! Доволі!
Я вже на смакувала кислий твій кефір,
Що ти мені з такою радістю підносив
І зрозумій, що вибір це вже мій.
І я тобі кажу, що з мене досить!
Автор публікації
Людина міцніше каменя, але ніжніше троянди.
Достижение получено 02.08.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій
