Для голосування необхідно авторизуватись
ok
Як швидко проминуло літо,
і осінь стукає в вікно,
і смутком жовтим оповито
все те, що було так давно.
Моя сестриця -осінь жовтокоса,
Ти знов прийшла в моє життя,
щоб повернути втрачене кохання
і приспані збудити почуття.
Люблю тебе осінняя пора,
ти щедро роздєш свої дарунки,
Знов поспішає в школу дітвора…
Мені ж даруєш смутку поцілунки.
До спорту кум охочий Спитав якось недоцільно: -Чому футбол жіночий Так розвивається повільно? -Представниць кращої половини Доводиться дуже довго умовляти, Щоб […]
«На край небосхилу, туманний скорботний, Йшла ніч, набрякаючи зорями […]
Любов пізнати до кінця… Це неможливо, та й не треба. Бо як пізнаєш – в небуття Полинуть мрії птахом в небо. Любов […]
Відроджувати рідне? То нема дурних – Стояти на колінах легше, ніж вставати з них. Але хай той, кому країна насправді є “понад […]
