А з обіду, в емоціях, вперто
Показала зиму відверто.
І подула сніжком із поля…
Ось така вже у мене доля…

А на вечір бунтую щиро,
І снігами вже всіх накрило…
Не встигаю я вірити в свято,
Хоч і віри багато-багато!

Чи зима вже керує мною,
Чи я стала сама собою?
А в душі лиш надія лишається…
Новий рік до нас наближається.

Ось коханий несе мандаринку:
“Заспокойся, Зима-Іринка!
Завтра сонечко в нас засяє,
Зими кращої – не буває!”)))