ПАМ’ЯТАЄШ , МАМО ? Кожного дня фрагменти пам’ять намотує, мов кіно-плівку. Пам’ятаєш, мамо : я ще посиджу поряд твого вікна! Ти холодне пальто зняла, Ти промокла уся до нитки, Я долоні твої зігріла.. День картинками в пам’яті, Уривками сна. Чорно-біле, Минуле біжить куди? Поясни? Не кіно… А я відмотати хотіла, […]
Daily Archives: 06.08.2020
53 posts
ОСЕНІ ДУМКИ… Це просто осені розвіяні думки… Шліфує вітер знову лисття у сторіччі. Обірвані листки і пелюстки Летять донизу в пошуках узбіччя. І шелесту мелодія сумна Під вечір не стиха лунає далі. Це просто лиш проходила вона, Знов підмітавши всі дороги й магістралі. В саду залишені яблука гнилі І по […]
Відпущу зорепадами сльози вночі, Хай блищать десь росою у полі. Прокидайся, благаю і вже не мовчи, Покажи свою силу і волю. Україно, серцю мила, вставай, вставай! Бо в єднанні наша сила, Тож давай, давай! Подивись на своїх сиротят-дітлахів, Що пішли мандрувати по світу. Повертаються хай до осель до […]
Чомусь згадалось як давно, заради інтересу, Знімалась мишка у кіно, і грала там принцесу. Не шкодувала теплих слів, не вимагала трону, А кіт принцесі тій служив – відлякував дракона.
У пологій балці кушир з рогозою Затінили русла синє полотно, Застелили верби сухою лозою І опалим листям замулене дно. Річка колисала безтурботно зорі, Мріяла з світанком про густу імлу, Як вечірнє сонце, загасавши в морі, РозсипАло світом в сутінки золу. Знов на небосхилі обіймала місяць, Мила його ноги у мутній воді, […]
Проба пера. 2006 рік Чужа сім’я, мов рідня (не вигадана історія) Старенька бабуся тяжкою ходою плелась узбіччям дороги, ковтаючи гіркі сльози. Невеличкий вузлик за плечима давив у плечі, та хіба ця ноша зрівняється з тим тягарем, який лежав на її серці?… самій хазяйнувати Тяжко було бабі Насті самій хазяйнувати в […]
Здається судять за вчинками, От вона і докурювала свої мрії. Для людей не будиш ти надто різною, Для когось – невільною, Для когось не прикуєш себе до батареї. В рожевих стінах рожеве полум’я, Клубками диму й своїх думок, Вона вирішувала все по різному, Та не позбутись усе ж чуток. І […]
Я звичайна Все повинно мати зміст: День народження і ріст. Садік. Школа і навчання. Друзі. Зустрічі. Кохання? Доля в кожного своя- Появилася сім”я. Діти. Злети і падіння, Не життя, а божевілля! Діти виросли. А я… Розлетілася сім”я. Надоїло все – розвід! Добре, що є поруч кіт. Дім. Робота. Кава. Люди… […]
Моя країна нафталінне стерво. Столітні бані в золотій броні. Конячі гриви. З гетьманом в сідлі. Прогниле мерво в зламаній підводі. І ноги по воді… І Камінь тоне… 2017
Коли б я міг зв’язати словом серце, Ваше, слова б в’язали линвою вітрил, І ви б за вітром дихала грудьми, Пасатами наливши білі перса. Коли б я міг писати, так, як кіль, Веде пером та розтинає хвилі, То перед носом хлюпали б дельфіни, Де погляд ваш їх вабить з гальюна. […]
А где-то, кто-то смотрит на часы… Играет судьбами людей до поздней ночи… И зло, и доброе поставит на весы, И иногда над нами там хохочет. А где-то, кто-то знает обо всём… Что будет завтра, что и с кем случиться… Он посылает радости в наш дом, Потом болезнь… И дар, чтоб […]
Знову вітер…На небі чорні хмари… Десь далеко-блискавка і грім… Чи Земля ця заслужила кари?! Світ, неначе, зовсім вже здурів… То палючим сонцем обпікає, То холодний дощ, що не вщуха… А душа десь спокою шукає… І зів’яла квітка…Геть суха… Ну чому, скажи, могутній Світе?! Чому так не весело тобі ? Маєш […]
. . “ОДНА РОДИНА ЗА СТОЛОМ…” . . Яке це щастя, коли є родина! “ОДНА КАЛИНА ЗА ВІКНОМ, ОДНА РОДИНА ЗА СТОЛОМ, ОДНА СТЕЖИНА, ЩО ДО ДОМУ ЙДЕ САМА…” – співається в українській пісні народній… . . Яке це щастя, коли мама АЛЛА […]
Я потайки милуюся тобою, Коли в кав’ярні чай чи каву п’єш. Сміюся тихо. Що таке зі мною? Ти ніжно посміхнешся. І ти теж? Можливо, ти мене не помічаєш, Можливо, я придумала тебе. А може, щось усе ж ти відчуваєш? Хай іскорка між нами промайне… Твої вуста я мрію цілувати І […]
Ти – моє небо. Серед тисяч світів, Через сотні віків Я прийду лиш до тебе. Ти – моє щастя. Ти – опора й політ, Нерозгаданий світ… Не даєш мені впасти. Вся ніжність літа В твоїх зорях-очах, В твоїх теплих руках. І душа моя квітне. Може, ти знаєш, Що ці диво-вірші, […]
Я тебе знаю. Ніжний дотик і очі – Бачу я їх щоночі І усе памятаю. Я тебе знаю. Твою посмішку, погляд… Я люблю, коли поряд І сама посміхаюсь. Це неминуче. Крізь падіння і злети Більш ніхто на планеті Нас тепер не розлучить. Я тебе знаю. І, від щастя завмерши, Поцілую, […]
Коли я обираю, кому молитися, неодмінно звертаюсь до раціональності, ігнорую питання національності, ображаю спектр почуттів вірян, але поки мене ніхто не перевіряв на предмет обожнення, не проводив експертні досліди ототожнення, не встромляв під нігті голки, не смалив напалмом, не прослуховував діалоги або думки, не садив на палю – я обираю […]
Навіть ця, найтемніша і найдовша ніч завершилася. Якою б нескінченною вона не здавалась. Перед світанком тиша та чорнота дійшли до абсолюту. А далі ледь-ледь засіріло зі сходу, додались тихі звуки природи: десь прокричала сполохана пташка, скрипнуло дерево, зашумів вітер по дахах. Потім прокинулись люди, запалюючи поодинокі вікна, що сполоханими метеликами […]