Ти – така бажана моя мрія –
Реальна й водночас далека.
Як океану глибокого хвиля.
Як сонця жахлива спека.
Ти – безцінне життя повітря,
Неможливо тебе не вдихати
І хапатись руками в безвітря,
Аби твій силует обійняти.
Ти – мій сон серпневої ночі
Смаку терпко-гіркого щастя.
Я закохуюсь в твої очі,
Й поцілунком пишу на зап’ястях.
Ти – жадане моє натхнення,
Що не можна до дна допити.
Як цілюща вода прозріння,
Без якої не можна жити.
Ти – та сила в мені шалена,
Що і розумом не осягнути.
І я знаю, що десь все ж є ти,
Тебе просто не може не бути…