тому й вічна минає…

В відчинені двері,

зайшов мовчки протяг,

зайшов нишком протяг,

і холодно стало…

небо не падай,

живи моє небо, моє небо живи

навіть коли я вмираю…

небо моє видно в вікна і двері,

двері зачинені.

зима вічна зникає…

тим кому спиться, приємної ночі…

тим кому спиться, сняться місяць і зорі,

тепло у ковдрах,

і їм тепло в подушках,

лис рудий в сни шкребеться,

лис пустує – я знаю…

А ти море своє ховай під подушку.

море в душі – палке, неозоре.

втихомирь свої сни, втихомирь свою душу.

море нехай не відає горя…

двері зачинені.

відчинені двері.

все сміття викинещ,

й пора тобі спати.

відчинені двері

пора зачинити.

гулятиме протяг –

буде холодно спати….

небо не падай,

живи моє небо,

небо не падай,хоч сьогодні вмираю,

Тим , кому спиться

насняться комети,

і повний місяць,

що в небі блукає…

море своє

ховай під подушку.

море штормить і не відає горя…

двері зачинені.

відчинені двері.

вже не зима.

вона просто минає…

тим кому спиться, приємної ночі…

тим кому спиться, сняться місяць і зорі,

тепло у ковдрах,

і їм тепло в подушках,

лис рудий в сни шкребеться,

лис пустує – я знаю…

А ти море своє ховай під подушку.

море в душі – палке, неозоре.

втихомирь свої сни, втихомирь свою душу.

твоє море нехай не відає горя…