Ви ховали мене живцем,
Не розуміючи, що я – насіння.
Добивали брехливим слівцем.
Але все ж віднаходжу спасіння.
Ви точили гострючі ножі,
Я ж натомість оголюю спину.
Бо душа непідвладна іржі!
Хоча й знає присмак полину…
Вам не стратити віру в людей.
Розіп’яти не дам вам довіру.
Здобула вже такий привілей –
Не зважати на заздрість надміру.
Анна Корольова
05.04.2020
Автор публікації
Коментарі: 0Публікації: 50Реєстрація: 11-08-2020
Достижение получено 29.11.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 50 і більше публікацій
