Крапку іще не поставила, кома зависла між пальцями,
Голка застрягла між п’яльцями.
Крові нема.
Крапля чорнила розлилася і розтопилась у безгомін,
Слово застигло у осені.
Буде зима.
Кольору синьої мутності сутінь шепочеться в мороці,
Котиться хвиля за хвилею.
Знову німа.


2 коментарі “Крапля”
Прекрасний твір! Сподобалось!
Дякую