Море лоскоче п’яти,
мов у дитинстві…
Вітер
гріє собою руки, що від життя тремтять…
Може б мені не знати,
душу куди подіти
ниньки, коли минули сорок і сорок п’ять?..
Може б мені злетіти
врешті з перил залізних,
скручених бісом в петлі маревного моста?!
Дерево?
Хата?
Діти?
Зрілість?
Маршрут?
Валізи?
Все є!
Одне турбує… досі душа пуста…
Може б нарешті встати,
серце своє розкрити,
лезо встромивши в груди майже по рукоять?..
Море лоскоче п’яти,
мов у дитинстві…
Вітер
гріє собою руки, що від життя тремтять…
Автор публікації
Коментарі: 0Публікації: 26Реєстрація: 30-08-2020
Достижение получено 31.08.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій
