Є такі дні, коли мене немає.
Ці дні незвичні, смутком припорошені.
Тоді себе я поміж трав шукаю
Чи інших віднайти мене запрошую.
Тоді ховаюся в тяжких буремних хмарах,
Щоби дощем живим додолу впасти.
Або ходжу, як замкова примара,
В якої ні не взяти, ні не вкрасти.
Буває, що блукаю серед квітів.
Тоді й не сіро, а якось фіалково.
Єство своє ховаю від людських софітів
І серед лісу почуваюся чудово.
Люблю ці дні. Вони мене наповнюють
Безмежним світлом лагідної певності,
Що світ не завжди твОє віддзеркалює,
Добро чинити можна й без взаємності.
Автор публікації
Коментарі: 6Публікації: 36Реєстрація: 29-08-2020
Достижение получено 10.10.2020
Титул: Небайдужий читач
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій
Достижение получено 16.09.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій
