Підведись і не дай собі впасти!
Бо притопчуть, зрівняють з землею…
Захисти, сокровенне, прекрасне,
Що лишилося зараз, те що зветься “душею”!
Твої пісні, твої неповторні мотиви,
Хай звучать для натхнення ідей!
Свою мову прадавню свою ” солов’їну” збережи для майбутніх дітей!
На тобі, вкотре вже, поніврочену сукню,
наступаючи, рвуть по нитках …
Та поки, вишиванка на грудях плететься,
Зберемо твій подол по шматках!
Ми нащадки твої і тому сильні духом!
Ми глибоко вростаєм корінням,
Переживши і зливи й задухи –
Ми тобі залишаймося вірні!!!