Стурбованим порухом здійметься,
Присяде на стомлені плечі,
Промінням замріяним міниться
Зігрітий у затишку вечір.
У ковдрі примоститься з книжкою
Розбавлена кавою тиша.
Старою віконною шибкою
Симфонію злива напише.
Підточена спомином впевненість
Зупинить невпинний плин часу,
Замре до зубовного скреготу,
Плекаючи зустрічі наші.
На стінах суцільна історія,
Де кожна світлина окремо
Розчулене серце зчаровує,
Збентежує все, що буденне.
Погляну на них я без прикрощів:
Безцінні маленькі поеми
Одного дощового вечора,
Пала ючі палко, шалено.
