Сумувала осінь, сумувала:
Дощем холодним поливала,
Туманом над рікой ставала,
І жовтим листом облітала.
Та все ж красою око милувала,
Як паморозь на вітах грала,
Як землю килимом вкривала
І капля в павутинці зазвучала.
Холодна, мокра та зачарувала,
Листочком в танці закружляла
І мрячкой землю омивала…
Так тихо, тихо осінь пролітала.
(02.12.2020)
Думок на тему “Сумувала осінь, сумувала”
Поетично, щиро, слова нагадують музичні акорди або прозорі акварельні барви, все так дуже ніжно та пластично, де є простір самотньої Людської Душі. у просторі осені Вражений……