Якщо довіряє жінка,
Скоріше б зловить удачу,
Це ніби розквітла квітка,
Що серцем відчула казку.
У тебе ж, завжди проблеми,
Блукають думки, між іншим,
Створивши нові бар’єри,
Так хочеться бути вільним.
Відтак зрозуміла звісно,
Навіщо цю душу гріла,
І бачимось тільки зрідка,
Між нами можливо прірва?
Враз спалах, невже прозріння,
Я певен, моя кохана!
Примеркло її проміння,
Томилась вона в здогадках…

2 коментарі “Він….Вона…”
И хочется, и колется
(да и свои б “прорехи” залатать) –
вон там соблазн виднеется!..
Но “птицу” не поймать…
Юрий как всегда остроумно! Благодарю за комментарий.