Я чомусь розучилась кохати,
Присмак зради пече на устах.
І не треба нікому казати,
Що цей біль полікує лиш час.
Я чомусь розучилась радіти,
Як весна розцвітає в душі.
Відвертаюсь… Щоб знов не боліти,
Не ридати в подушку в ночі.
Я чомусь розучилась чекати
І плекати надії той страх,
Що потрібно усе забувати
Й знову сльози ховати в очах.
Я чомусь розучилась бажати,
І згорати бажанням в душі.
Я чомусь?!…Щоб себе розпитати?!
На байдужість й обман у житті?
Я таки розучилась мовчати,
Та й кричати не вмію я теж.
Можу мовчки кохати, страждати
І надіятись в віру без меж.


Думок на тему “Я чомусь розучилась кохати”
сильно