Ти знов запрошуєш на каву.
Довго мовчиш, ну як тоді.
На це ти маєш повне право.
Я – посміхаюся тобі.
Розкажеш, як іде твій бізнес,
Про хобі, трохи про дітей,
Дружину записав на фітнес,
Учора поприймав гостей.
Про мрії скорі і не дуже
Ти так красиво говорив.
З тобою затишно, мій друже,
Для мене світ новий відкрив.
Дав зрозуміти, хто я ? Жінка.
Не робітниця, не слуга.
Твоя звичайна поведінка
Із мене зняла ланцюга.
Я знов живу, я оживаю.
У сні іду в високі трави.
А після сну я забажаю :
Давай зустрінемось без кави.
Думок на тему “Давай без кави…”
гарний вірш