Прислухаюся тиші тремтливій Придивляюсь у темряву сіру, Прокидається промінь сяйливий Прокидається знову довіра. То здіймається промінь тривожний, То чекаю на світло щоденне Чи відчиняться вікна порожні? Чи прокинеться вітер пісенний? Загусає та тиша чеканням, Замерзає та тиша прощанням, Та розірве її сподівання, Що не марним було те зізнання.
Daily Archives: 29.01.2021
9 posts
” ВЕЧНОСТЬ В ТЕБЕ” ” ПЯТЬ СЕКУНД ДО ПАДЕНИЕ” Она смотрела на себя в серебристое зеркало из вечно сияющих звёзд в нём она видела нескольких себя с двух сторон. В этом зеркале, в котором было несколько её двойников девушка с янтарными длинными густыми волосами, которые красивыми волнами лежали на неё […]
Вари, вари горщик Український борщик… Трудимось завзято Поїмо на свято. Хлібчик ой, смачненький — Житній та біленький. Хай спочине Ненька, Насипай рідненька. Коли дія щира, Люди прагнуть миру! Посмакуєм нині — Слава Україні!!!
Пройти б ревізію сумління, Потрібно кожній це людині, Образи скинуть, мов каміння, В потоки бистрі та бурхливі. Душа відтоді усміхнеться, Парить так легко, без поклажі, Думок відрадних те безмежжя, Посипле в ласці небувалій. Отак прокинешся, як завжди, Здається музика лунає, Довкола сонячні всі барви, Й повітря свіже і духмяне.
Вона любила море – він гори полюбляв… Вона любила шепіт – він як звучить луна… Вона любила вітер, який скрізь бував, А він любив Карпати, бо іншого не знав. Вона любила чайок – він вільний сокіл був… Вона любила тишу – він звук трембіти чув… Вона любила море, кожну піщинку […]
Отменный у коалы аппетит. Жуёт она всё время эвкалипт. На ужин, завтрак, Каждый день в обед. Другого ничего вкуснее нет.
Ти знов запрошуєш на каву. Довго мовчиш, ну як тоді. На це ти маєш повне право. Я – посміхаюся тобі. Розкажеш, як іде твій бізнес, Про хобі, трохи про дітей, Дружину записав на фітнес, Учора поприймав гостей. Про мрії скорі і не дуже Ти так красиво говорив. З тобою затишно, […]
Спустошена душа… як тоскно, Все ж зараз допомога зайва, Сприймаю неохоче слово, На серці загорожа ладна. Зневірена душа…неправда, З рожевими живу думками, Змішалась з гіркотою барва, Та бачу я квітки стежками. Поранена душа … ятрила, Навіщо то ж і сіллю зверху? Зворушливо пливла хмарина, Й змінила неприємну тему.
У нічку темну, як здалося, Знов вийшли підозрілі орди, Війна, страждання…тут крамола, Де злодії отам і шльондри. Нічого з часом не змінилось, Воює хтось, воно жирує, Колись помре… то піп з кадилом, Молитву прочитає… всує.