Ніч розкидала зорі у небі ,
А орбіта планети в просторі ,
Я зібрала всі мрії про тебе ,
І реальність в думки кольорові .
В них торкається сонячний дотик,
Ти відчуєш повільно це знай,
Між думками дороги короткі ,
А вкінці всіх пов’язує край.
День зібрав знову білі хмарини,
Що купаюся в чистій воді ,
Я зібрала всі дні і хвилини,
Й віддала безперечно тобі .
В них ховається ніжність і ласка,
В них живе така сильна любов ,
Не кіно ,не роман і не казка ,
А історія з дописом знов .
Вечір дав вперед темряві волю ,
І накрила вона всі дахи ,
Я забула всі присмаки болю ,
Аромати кохання сухі.
В них відтворена біла сторінка,
Після чистого в серці дощу,
І відкритою стала домівка ,
А все інше сама допишу.
3 коментарі “Ніч розкидала зорі у небі”
Такі ніжні і чисті рядки про кохання ❤️❤️❤️
Дуже сподобалося!!!!
Багато емоцій. Натхнення вам
Бентежний світ людської душі, щиро, сповідально. Майстерне володіння словом. Вражений Але треба більше художніх узагальнень. Ьажаю нових творчих натхнень.