Для голосування необхідно авторизуватись

Казка про одяг

КАЗКА ПРО ОДЯГ

Жив був одяг. Жив не де-небудь, а в шафі, де мав своє місце. Скажу по-секрету,що шафа була не одна, а багато, і в кожній жив Одяг. Сорочки і штанці, курточки і гольфи, сукні та спіднички, маєчки і трусики, шорти та джинси – кожен чекав коли його веселі господарі одягнуть свій Одяг на себе. Адже приємно покрасуватися один перед одним кольором, фасоном, розміром, різними застібками, гудзиками та пасками. Однак частенько бувало так, що Одяг засмучувався. Чому? Бо його тягали й кидали недбало на стільці, лавки, а то і на підлогу. Найбільше діставалося одягові хлопчика по імені Василько. Саме Василько після прогулянки залишав сорочки та куртки без застібок, штанці з протертими колінами. А взуття взагалі плакало: вже на третій день після покупки черевики чи босоніжки мали вигляд зношених шкарбанів. Одного разу,як Василько з товаришами спав, Одяг у шафі завів поміж собою розмову.
– Як нас не любить Василько! – казали Кросівки, – бігає по воді, грязюці, колупає носиками каміння і асфальт. Як нам прикро і образливо!
– І нам, – відгукнулися Джинси з Блайзером, які лежали поряд і сумно зітхали.
– Він мене забуває на лавці або під кущами в траві,- поскаржився Блайзер,- потім по мені топчуться.
– Нам теж дуже неприємно бути вимазаними травою або – ше гірше – з дірками,- додали Джинси. Одяг сумно зітхнув.
-А давайте втечемо! – раптом запропонував Гольф. Він любив порядок, а йому часто-густо доводилось «відпочивати» на підлозі.
-Давайте, давайте,- підхопили Шорти і Майка. Весь Одяг як по команді вискочив з шафи і зник невідомо куди.
Тим часом Василько прокинувся і побіг до шафи. Відчинив дверцята,а там було пусто. «Значить- не приснилось»,- подумав він. «Як же повернути весь Одяг?” (Сказати чесно – Васильку його Одяг дуже подобався. Він тут же зрозумів чому так сталося і дуже жалкував, що так недбало ставився до власних речей.) “Що ж робити? Без одягу ходити незручно та ще ж і спеки немає такої, щоб роздягнутому ходити, тим паче, вулицею, а тут ще й товариші сміються»,- розмірковував хлопчина.
– Дорогенькі мої Одяганочки, поверніться до мене, будь ласка,- тихенько зашепотів хлопчик.
-Я ніколи-ніколи не буду вас кривдити, буду берегти і доглядати – обіцяю.
І сталося диво – Одяг повернувся до Василькової шафи, але не одразу, а за тиждень по тому. Весь цей час ходив наш Василько у подертих старих штанцях, блайзері без козирка і старих дірявих черевиках, з яких стирчали пальці.А після такої пригоди ставлення до Одягу у Василька і його товаришів дуже змінилося.
Хлопчик дотримав свого слова – завжди доглядав і дбав про свій Одяг найкраще за всіх.

5

Автор публікації

Офлайн 3 роки

SvitlanaTytovska

7
Коментарі: 0Публікації: 2Реєстрація: 07-07-2021

2 коментарі “Казка про одяг”