Долиною широкою туман покотився,
Молоденьким вербиченькам коси намочив,
Потім десь в куточку тихім собі причаївся,
Наче той сіренький котик заспівав без слів.
І полинула та пісня далеко-далеко,
Незабудочка блакитна слухала її
Та осока зеленая разом з очеретом
Хиталися легесенько, слухаючи спів.
Так, співаючи незчувся той туман ранковий,
Як заснув десь у ярочку глибоко на дні,
А ту ніжну мелодію його пречудову
Як заснув десь у ярочку глибоко на дні,
А ту ніжну мелодію його пречудову
Підхопив дзвінкий струмочок і далі поніс.
2019 р.

