Скажи мені, Боже, чому ти мовчиш?
Коли світ руйнується, а ти стоїш?
Всі ми один за одним – як чорне і біле.
Доля штовхне – і впадемо всі сміло.
Скажи мені, Боже, хто наш рушій?
Хто першим впав – і хто ще живий?
Кожен з нас в цій системі лише камінець,
Що шукає в проміннях безкінечний вінець.
Що шукає в проміннях безкінечний вінець.
Скажи мені, Боже, хто нас зібрав?
Хто у ряд виставив і хто почав?
Ми падаєм швидко, як доміно.
Життя – не гра, але схоже на кіно.
Скажи мені чесно – куди падаєш ти?
Чи в сторону світла чи в тіні сліди?
Одне за одним – ламаєм закон,
Але ж хтось почав цей перший тон.
Чи в сторону світла чи в тіні сліди?
Одне за одним – ламаєм закон,
Але ж хтось почав цей перший тон.
Скажи мені, Боже, чому ми в рядах?
Стоїмо мовчки, вчимося на страх?
Падаєм разом – ефект ланцюга,
А хтось у центрі – творець, не слуга.
Ми вічні хвилі у морі днів,
Мов тінь від світла чужих вогнів.
Мовчить всесвітній наш творець,
Та гра триває… і я в ній гравець!