Не вбивай…
Я прошу, матусю, мене не вбивай,
Я знаю, емоції б’ють через край,
Я вірю, ти хочеш, як краще зробити,
А я хочу жити, я так хочу жити…
Я хочу, рідненька, тебе обійняти,
Відчути тепло твоїх рук
І «мамо» з усмІшкою вперше сказати,
Хоча відчуваю я гніт твоїх мук.
Я буду слухняним, а може слухняною,
Повір, зможеш бути хорошою мамою,
Я буду на радість і славу рости,
Гріховні лиш помисли ти відпусти.
А Бог допоможе, я точно це знаю,
Все буде в нас добре – тобі обіцяю,
Прошу лиш, матусю, мене не вбивати,
Бо будеш колись ти, повір, жалкувати…
Вайдич Ольга, 2018р.
2 коментарі “Не вбивай”
Хороша задумка і тема актуальна для сьогодення, але у вірші все надто ідеалізовано.
Дуже несподіваний сюжет вірша, поетично, образно, щиро…..Вражає