ВідТвори себе
.
Зоря наснилася мені. Мов Вічність. Неба гра. Квітуче поле давнини, природні дАри. Вони торкалися то серця, то життя. Вони буття до радощів додали.
.
Якщо по той бік світу – течія. Моя спрямованість – в глибинні раї. Моє натхнення – віра. Забуття… лише як промінь зісковзало. Пари…
.
На кришах, сповнених тепла, прозорих вчинків грайливо бавилися діти. Близнюки.
Вони вирішували відтворити мрії, ректи лиш правду. Танцювати вир буття.
.
Спитай мене, навіщо ці скриЖалі? Навіщо внески нерозумних кроків, біль.
Навіщо у стосунках ми страждали, якщо гойдається в нас поруч злата ціль.
.
Не вміємо, не хочемо, розДали. І в безкінечність спливли сенси-мари.
НеЖиття.
Навіщо? А тому, що не впізнали.
Ані любові, ані серця живу. Ані битіЯ
.
Гойдай своє Дитя, чаруй, обожнюй. Та пригорни до сердця зорепад.
Нехай усе, що мріялось здійсниться.
Нехай душа почує сенси. Дар. Биття.
.
Спроможні. Лише кроки чорнобілі. А ти малюй, як чуєш. Як живеш.
Лише своїми барвами, потужно.
Лише своїми. Ти – чарівна.
Мрій. Зростеш
.
Та мимохідь поглянь на витвір Бога. У дзеркало дивись. Усе є Ти.
Усе є Він, Вона і Ма-ПриРОДа.
Усе є – Ти. І врода – течі«Я»
Автор публікації
Титул: Небайдужий читач
