На даму поглянув, мов книжку,
І думав пробігтися швидко,
Затіявши знову інтрижку,
Ставало від себе вже гидко.
Лишень прочитавши сторінку,
Беруся пізнати що далі,
Вона ж не питає оцінку,
Спокійно чуттєво чіпляє.
Потому вдаюся в деталі,
З’явилось незвичне завзяття,
Та тільки підводить зухвалість,
Неждано суть зникла … прокляття.
Палало нестерпне бажання,
Здолати абзаци скоріше,
Я ніби затіяв змагання,
Водночас читаючи Ніцше.
Враз чудо, відкрилася щиро,
Розв’язка, уже припускаю,
Пішов монолог… і страшило,
Як швидко втрачав рівновагу.
Заплутався в цьому творінні,
А може й на краще, повірте,
Скажу незвичайна є цінність,
Коли ти не знаєш епітет…
Поволі задумався… жінко,
Що криється в дивній усмішці?
Як манить це лагідне світло,
Сюжети таємні магічні…
Автор публікації
Титул: Небайдужий читач
Яскравий коментатор
Достижение получено 04.04.2021Титул: Яскравий коментатор