Зірвався вітер, вітер-забіяка,
Вербичкам кучері щосили розплітав,
Берізоньку він змусив також плакать,
З неї зелені бантики зривав.
Та кидав у траву таку високу,
Яку пригнув щосили до землі.
І ягідки, що налилися соком,
Хотів не залишити на гіллі
Черешні, що росла собі в садочку,
Але вона за себе постоять
Зуміла і сказала, що не хоче
Вибриків його терпіть ніяк.
І ягідки лишились поміж листям,
Бешкетник-вітер трішечки притих,
Пообіцявши, що не буде більше
Нікого ображати. Й спати ліг.
2021 р.

