Він ангелом мужнім стояв за спиною,
Собою не раз прикривав у бою.
Поєднані в парі страшною війною,
Під обстріл гармат шепотіли: “Люблю”.

Тримались за руки під небом холодним,
Чи буде в них ранок – не знали вони…
Щасливими бути хотіли сьогодні!
Хоробрі два серця у бій знову йшли.

Та вірили свято, що сонце засвітить,
Що новий настане для них знову день,
Що стихне війна і любов їх розквітне,
І мир на Землі заспіває пісень!

Під клубнями диму сховалося небо,
Десь там вдалині ледь моргає зоря,
А їм тільки ранку діждатися треба,
Бо ранок тут кожен – дарунок життя!