Поезія Поема Сум та печаль автор Наталія Луцик|Опубліковано 16.05.2019 Сидить дівчина під тополей, Їй не зіграти більше ролей. Настала чорна смуга в неї, А вороги все мовлять ахінеї. Вона тримає все в собі, Щоб не програти в цій нерівній боротьбі. Між працею всього життя, І муками у майбуття. Та буду згадувать той час, Коли співала я для вас. Коли я грала різні ролі Та їздила із ними на гастролі. Слова такі все ж промайнули, І сльози її обгорнули. Не знала , що вже поробить, Їй не хотілось більше жить. Та ні, не буду сумувати, Не буду свої сльози проливати, Я буду жити і радіти, А не під деревом сидіти. Забуду я усе, що було, А те що буде, щоб цвіло. Цвіло і пахло кожну мить, Та щоб мені кортіло жить. 17 Автор публікації Офлайн 7 років Наталія Луцик 17 Коментарі: 0Публікації: 1Реєстрація: 16-05-2019 Автор місяця (Травень 2019) Достижение получено 06.06.2019 Титул: Автор місяця (Травень 2019) За публікацію “Сум та печаль” 12 вподобань користувачів у травні
Опубліковано 12.05.2020 Якась настала дивна ера… Якась настала дивна ера: щодня у хама торжество. і не бере його холера, і не міняється єство. Його релігія – сваволя. Його […] 2
Опубліковано 17.08.2020 Червень Плакало небо солодким дощем, ~ ХмАрки морозивом тали, Розлився шовковий меренговий крем, Цілуючи землю квітками. Напилось повітря фруктовим сиропом, Варення зварили троянди, […] 2
Опубліковано 20.04.2020 Я вибив іскру. Розгорівся світ… Я вибив іскру. Розгорівся світ, І темрява свою забула силу, В нові слова складався алфавіт, Мовчання тиші сходило в могилу, Втрачав свою […] 3
Опубліковано 18.08.2020 У ДВЕРІ ВИЙДУ, МИНУ ПОДВІР’Я… 2 Коментарі У двері вийду, мину подвір’я, Піду у поле шукати зілля, Спочатку Сонцю вклонюся низько, Аби до мене спустилось близько. Вклонюся й Світу […] 4