Поезія Поема Сум та печаль автор Наталія Луцик|Опубліковано 16.05.2019 Сидить дівчина під тополей, Їй не зіграти більше ролей. Настала чорна смуга в неї, А вороги все мовлять ахінеї. Вона тримає все в собі, Щоб не програти в цій нерівній боротьбі. Між працею всього життя, І муками у майбуття. Та буду згадувать той час, Коли співала я для вас. Коли я грала різні ролі Та їздила із ними на гастролі. Слова такі все ж промайнули, І сльози її обгорнули. Не знала , що вже поробить, Їй не хотілось більше жить. Та ні, не буду сумувати, Не буду свої сльози проливати, Я буду жити і радіти, А не під деревом сидіти. Забуду я усе, що було, А те що буде, щоб цвіло. Цвіло і пахло кожну мить, Та щоб мені кортіло жить. 17 Автор публікації Офлайн 7 років Наталія Луцик 17 Коментарі: 0Публікації: 1Реєстрація: 16-05-2019 Автор місяця (Травень 2019) Достижение получено 06.06.2019 Титул: Автор місяця (Травень 2019) За публікацію “Сум та печаль” 12 вподобань користувачів у травні
Опубліковано 30.08.2020 Сум Дощ за вікном Вогонь. Самотність. Один лиш вдома. Безтурботність. Бажання передати почуття Пензлик. Лист. Пусті чорнила. Минає день. Тече година. І у […] 2
Опубліковано 16.08.2018 НЕЗАЛЕЖНІСТЬ – НЕ ПРОСТО СЛОВО. Україно моя! Моя люба! Моя рідна і ніжна святиня! Ти держава моя волелюбна, Незалежна, незламна країна. Незалежність – не просто слово. […] 2
Опубліковано 05.04.2020 А ми не там. А ми давно не там… А ми не там. А ми давно не там, де все було. Де тільки наші тіні. Де щиро сни молилися листам, а […] 3