У двері вийду, мину подвір’я,

Піду у поле шукати зілля,

Спочатку Сонцю вклонюся низько,

Аби до мене спустилось близько.

Вклонюся й Світу в чотири боки,

Зберу росицю між трав високих,

Та й личко вмию сльозами ранку

Й зніму на серці журби фіранку.

Попрошу Вітра нехай розвіє,

У полі дикім її розсіє.

Дощі хай щедро там поливають —

І квіти дивні попроростають,

А Ніч збере їх у свої шати

Й прикрасить ними свої палати,

І зблиснуть Зорі на лоні неба —

Лишилась сяйвом любов до тебе.

Автор публікації

Офлайн 6 років

Ліна Яковенко

7

Коментарі: 1Публікації: 3Реєстрація: 17-08-2020