Тарасе, твоє сильне слово,
Що йде до нас через віки,
Душу мою бентежить знову, й знову,
Запалює вгорі нові зірки!
А ми що? Діти гаджетів технічних,
І невідомий нам життєвий сум.
А зрозуміти тугу ту проблем одвічних,
Рядки допомагають твоїх дум.
Бо не згасає полум’я надії,
Який би зараз час не панував.
“Любов до Батьківщини і до мрії
Cвятішого нема” – Тарас сказав!

