Мені сьогодні хочеться жити без розділових знаків і інтонацій Так цікавіше кожен так має щось своє Знаки ділять наше життя на до і після а інколи так хочеться щоб те до і було твоїм після
Я розкладаю себе на атоми і молекули
І вивішую на забиті у стіну гвіздки
Нехай полетять над світами лелеками
Мої розфарбовані пелюстки
Я профільтровую зорі пальцями і зіницями
Сніжинки нагрібаю собі за пазуху жменями
Я бачу шляхи з двох боків із криницями
І дихаю залежними від крику легенями
Я відкриваю скрипучі від часу вікна
Викидаю на вулицю свої спогади
Я стану напевно привітно-помітною
Я передивлююсь свої втрачені погляди
Я заламую руки за спиною часом простими рухами
І танцюю під зачухану музику танго
Я слухаю світ навколо своїми глухими вухами
І облизую зашкарубле від зморшок манго
Я співаю якусь конструктивну покоцану пісеньку
Підстрибую хапаю руками потухлі протухлі зорі
Моє вчора утворює щоденну заїжджену вісімку
Літри крові в мені стають непомічені і прозорі
Я сумую залита смішними утвореннями навколо рота
Падаю паралізована долі і кричу що є сили
Я топчу і кидаю думки і слова у барвисте болото
Добре й те що колись нас на світ родили
Автор публікації
