Відімкнулося небо, і блакиттю всміхнулись простори.
А ключі опустило на ніжних нитках-промінцях.
Заспівали потоки, загуділи замріяні гори.
Поклонилась веселка, пробудивши надію в серцях.
Звеселились узлісся, золотистою вмиті росою,
Стрепенулись від дотику сонця бруньки й пагінці.
А небесні ключі, що торкнулись землі під горою,
Відмикали її. І писали картини митці.
На полотнах землі квіти проліски ніжні стелились,
Увібравши безмежність небес і ясну голубінь.
Небеса та квітки один в одному мов розчинились.
І звучить підбадьорливо радісний спів – цінь-цвірінь.
© Галина Брич
Автор публікації
Коментарі: 0Публікації: 7Реєстрація: 31-03-2020
