Для голосування необхідно авторизуватись

Колись ти її пригадаєш

Колись ти мене пригадаєш—
Прокинеться серце: тух-тух.
Сумні сторінки пролистаєш,
Але ти вже навіть не друг.

Тривожно душа схаменеться—
Коли ж встигло все закінчитись?
Де зникла мала, що сміється
В той час, коли треба журитись?

А знаєш? Вона намагалась
До тебе тоді достучатись.
Мовчання, як смерті, боялась.
Та сталось, що мало статись.

Здається, в житті так буває:
За щирість карають мовчанням.
Щоб той, хто безмежно кохає,
Зневірився зовсім в коханні.

Куди подівалась мала,
Що смуток у коси вплітала,
Що серце твоє берегла
І душу дбайливо плекала?

Нема її, зникла, мов сон,
Який вже й не пригадати.
Такий, певно, в долі закон:
Як втратив—навчись забувати.

У неї вже інша дорога,
І сльози повисихали.
Мала, що зверталась до Бога,
Сильнішою духом стала.

Колись ти її пригадаєш—
І серце скажено: тух-тух.
Кохати, ти, права не маєш,
Для неї вже навіть не друг…

2

Автор публікації

Офлайн 2 роки

Алина Мозжерина

15
Коментарі: 0Публікації: 8Реєстрація: 02-09-2018