Злилися душі і серця
В довічний крик.
Куди подівся жаль?
Куди він зник ?
Лиш біль безмежний, без кінця –
Звучить виразний крик
Кричать то – душі і серця
І ми одні із них.
А що ж до душ –
Батьків, то наших спомин.
Серця – то наші діти,
І щоб не впав на голови нам сором
Ми зберегти повинні їх зуміти.
А душі, душі шепочуть без упину:
“Дітей не збережете, то втратите Вкраїну”. (2006 р.)
Автор публікації
Коментарі: 4Публікації: 15Реєстрація: 17-07-2018
Достижение получено 23.02.2019
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій
Достижение получено 14.08.2018
Титул: Небайдужий читач
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій
