Сіла кицька мені на плече,
Як та мавпочка, як та папуга.
По спині, наче на деревце
Видирається, ця волоцюга!
В мене тіло в подряпинах все.
У руках себе важко тримати.
Через свинство готова таке,
З хати рідної я утікати.
На годину раніше встає,
А я хочу до шостої спати
Та куняти вона не дає,
Мушу десь я її зачиняти.
Із поличок зкидає усе,
Що на думку її, не потрібне
Олівці та шкарпетки краде,
Це – злодійство, хоча воно й дрібне.
Кожен день з нею сварки веду,
Накричу, а вона – пом’яука,
Жду від неї підступну біду,
Бо погрози – даремна наука.
P. S.
Киця мила, тебе я люблю
І смачненьким щоденно годую,
Ніжно чухаю спинку твою
І у носик маленький цілую.
Автор публікації
Титул: Автор місяця (Квітень 2021)
22 вподобань користувачів у квітні
Титул: Яскравий коментатор
Титул: Небайдужий читач
Думок на тему “Любов та ненависть.”
кіт це найрозумніше творіння. сподобалося